Цей проект фінансується Європейським Союзом

 
  • English
  • Українська

twinning

Відходи електричного та електронного обладнання

До відходів  електронного та електричного обладнання належать:

  • Великі побутові прилади  - наприклад, холодильники, плити, пральні машини
  • Мала побутова техніка  - пилососи, праски, чайники, тостери
  • ІТ і телекомунікаційне обладнання - комп’ютери, принтери, копіри, телефони
  • Споживча електроніка – телевізори, музичні центри, програвачі, музичні інструменти
  • Освітлювальне обладнання - лампи
  • Електричні та електронні інструменти (за винятком великих стаціонарних промислових інструментів) – дрилі, швейні машини, пили, газонокосарки
  • Іграшки, обладнання для відпочинку та спортивне обладнання, які містять електронні компоненти та складові
  • Медичне обладнання (за винятком імплантованих та інфікованих) – апарати для діалізу, аналізатори, кардіологічне обладнання
  • Інструменти автоматизації, моніторингу та контролю – детектори диму, термостати, регулятори опалення
  • Торгівельні та роздаткові автомати  - машини з видачі квитків, напоїв, банкомати.

За оцінками Програми ООН по навколишньому середовищу кожен рік у світі утворюється близько 50 млн. тон електронних відходів, а темпи зростання їх утворення та  накопичення відбувається втричі швидше, ніж інших видів відходів.

Достовірних офіційних даних щодо обсягів утворення, знешкодження та утилізації електричних та електронних відходів немає. Згідно з даними Держкомстату України за 2011 рік  утворено 26,6 тис. т відходів непридатного обладнання, але ця цифра містить все відпрацьоване обладнання, включаючи і електронне. Виділення електронних відходів в окрему категорію не проводиться і відповідні дані не визначаються.

Існуючий контроль за утворенням та поводженням з електронними відходами розповсюджується тільки на юридичних осіб, а відходи, які утворюються у приватних домогосподарствах наразі не підлягають ніякому регулюванню.

Небезпечність електронних відходів для навколишнього середовища та здоров’я людей  залежить від їх складу. Найнебезпечнішими компонентами електронних відходів є важкі метали (свинець, ртуть, кадмій, хром), антипірени, або сповільнювачі горіння (полібромовані дифеніли та полібромовані дифенілові ефіри), полівінілхлорид (ПВХ). Якщо електронні відходи у складі твердих побутових відходів потрапляють на полігони та сміттєзвалища, то з часом відбувається їх деструкція і вся суміш небезпечних речовин потрапляє в грунт, воду, а потім через харчовий ланцюжок — до організму людини, викликаючи  серйозні розлади та порушення функціонування систем життєзабезпечення (імунної, нервової, травної тощо). Спалювання електронних відходів також може сприяти утворенню дуже токсичних речовин. Наприклад, в процесі спалення полівінілхлориду можуть утворюватись діоксини, які мають потужну мутагенну дію на ДНК людини.

Основним завданням системи поводження з відходами побутового електронного та електричного обладнання є забезпечення їх збирання, оброблення на спеціалізованих підприємствах, знешкодження, вилучення цінної вторинної сировини та зменшення негативного впливу на довкілля через мінімізацію захоронення компонентів, які не підлягають утилізації.

Zircon - This is a contributing Drupal Theme
Design by WeebPal.